Відповідно до статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Під легальним та належним оформленням трудових відносин розуміється укладення трудового договору відповідно до норм Кодексу законів про працю України (далі - Кодекс).

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою (далі - роботодавець), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудові договори можуть бути безстроковими та строковими. При укладенні трудового договору може бути обумовлене випробування (з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається). Трудове законодавство встановлює особливості застосування праці жінок та неповнолітніх. Працівник має виконувати доручену йому роботу особисто, а роботодавець має право встановлювати кваліфікаційні вимоги до роботи.

Порядок ведення кадрового обліку встановлено законодавством.

Статтею 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника підприємства або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби України про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (форма повідомлення затверджена постановою від 17.06.2015 № 413).