При поданні до державної служби зайнятості форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у першому її розділі (графа 3) має бути вказано розмір заробітної плати, включаючи додаткові матеріальні заохочення, для конкретної вакансії.

Визначаючи розмір заробітної плати роботодавцям слід враховувати наступні норми трудового законодавства.

Статтею 2 Кодексу законів про працю України (далі - Кодекс) передбачено, що одним із елементів, що гарантує право громадян на працю, є право на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державною мінімального розміру.

Згідно статті 95 Кодексу мінімальною заробітною платою є встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Відповідно до статті 96 Кодексу системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).

Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Відповідно до статті 3-1 Закону України "Про оплату праці" при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров'я, за роботу в нічний та надурочний час, роз'їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

" "