Відповідно до статті 2-1 Кодексу законів про працю України заборонено будь-яку дискримінацію у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від, у тому числі, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД.
Загальнодержавною цільовою соціальною програмою протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки передбачено запровадження постійного соціального діалогу у сфері трудових відносин між органами виконавчої влади, роботодавцями і профспілками щодо людей, які живуть з ВІЛ, та хворих на СНІД (запобігання дискримінації, формування толерантного ставлення до людей, які живуть з ВІЛ, та дотримання їх прав, безпечних щодо інфікування ВІЛ умов праці).
За рекомендаціями Міжнародної організації праці проблема ВІЛ/СНІД повинна розглядатися як проблема у сфері праці - як будь-яка інша проблема, пов'язана з захворюваннями працівників та умовами їх праці. Не повинно бути ніякої дискримінації працівників у зв'язку з дійсним або приписуваним ВІЛ-інфікуванням. Роботодавці мають надавати працівникам інформацію і проводити навчання про ВІЛ і шляхи його передачі. Не повинно бути обов'язкового тестування на СНІД при прийомі на роботу (крім випадків, передбачених законодавством). Не допускається вимагання від кандидатів на роботу надання особистих відомостей про наявність ВІЛ-інфекції.