Статтею 42 Закону України "Про зайнятість населення" встановлено, що роботодавці мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземці) на території України на підставі дозволів, що видаються територіальними органами державної служби зайнятості.
Частиною 6 статті 42 вказаного Закону визначені категорії іноземців, працю яких є можливість застосовувати без відповідних дозволів. До таких категорій відносяться, у тому числі, іноземці, які постійно проживають в Україні (одержали дозвіл на імміграцію в Україну).
Посвідку на постійне проживання отримують іноземці, які відповідно до Закону України “Про імміграцію” іммігрували в Україну на постійне проживання. Імміграцією є прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців на постійне проживання. Право іноземця на імміграцію оформлюється дозволом на імміграцію, який надається органами Державної міграційної служби України, та документується посвідкою на постійне проживання.
Згідно статті 31 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" посвідкою на постійне проживання є документ, що посвідчує особу іноземця та підтверджує право на постійне проживання в Україні. Посвідки на постійне проживання оформляються відповідно до Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 № 251.